Шимко Ганна

У червні 1941 р. Ганна Шимко відправила чоловіка на фронт, а сама залишилася з двома дітьми проживати в с. Кищенці на Черкащині. Через місяць, відколи німці окупували село, звідти було вивезено всіх євреїв. Єдиною з них, кому пощастило сховатися, виявилася 26-річна Валентина Голуба.

Якось уночі ця жінка постукала до будинку Шимків і попросила їжі. Надворі було досить холодно, тож Ганна запросила єврейку переночувати. Упродовж ночі вони довго говорили про життя, війну, дітей… Господиня перейнялася щирим співчуттям до гості й на ранок зважилася на непросте рішення: залишити її в себе. Удвох вони облаштували прихисток за піччю – викопали яму, в якій Валентина ховалася, коли до хати заходили сусіди. Доки Ганна була на роботі, її підопічна гляділа дітей, поралася по господарству. Але якось її помітив один із сусідів. І хоч як Ганна благала того чоловіка не розголошувати таємниці, селом поповзли чутки. Щоб не наражати свою рятівницю та її дітей на небезпеку, Валентина на певний час покинула оселю Шимків, а коли все стихло – повернулася. Після вигнання нацистів із села вона ще впродовж року проживала з Шимками – аж поки вийшла заміж і переїхала до м. Умань. У 1990 р. жінка емігрувала до Ізраїлю, але не переставала допомагати своїй рятівниці та її родині.

/

У 1996 р. Яд Вашем визнав Ганну Шимко Праведником народів світу.